Навколишнє середовище розглядають зазвичай як комплекс міжнародних, державних, регіональних, локальних, адміністративно-господарських, технологічних і громадських заходів, спрямованих на збереження та забезпечення раціонального природокористування, відновлення, охорону та примноження природних ресурсів для блага людського суспільства і підтримання біологічної та екологічної рівноваги біосфери. Вчені західних країн розрізняють, як правило, науку екологію і науки про навколишнє середовище. Екологія вивчає групи факторів середовища, які впливають на організми: абіотичні, (неживої природи — температура, вологість повітря й ґрунту, світло, хімічний склад атмосфери, води, ґрунту та ін.), біотичні (різні внутрішньовидові та міжвидові відносини організмів у природному угрупованні) і антропогенні (вплив діяльності людини на живу природу). Охорона природи розглядає тільки третій фактор — вплив людини на середовище, який, проте, не в усьому збігається із загальноекологічним підходом.
Охорона природи — і ширша, і вужча від розділу екології, що досліджує вплив антропогенного фактора на природу: вужча — тому що аналізується не будь-яка дія, а лише та, наслідок якої може мати значення для життя люд¬ського суспільства; ширша — оскільки розглядається вплив антропогенного фактора не лише на органічний світ, а й на неживу природу. Відмінність між екологією і охороною природного середовища полягає ще й у масштабах досліджуваних

При спільному проживанні організмів біотичні фактори взаємодіють між собою і мають різноманітний характер.
Нейтралізм — взаємозв'язки між різними видами, які незалежні один від одного при спільному проживанні на одній території (наприклад, білка і лось).
Конкуренція — тип взаємовідношень, що виникає у двох видів зі схожими потребами, при спільному проживанні на одній території. Присутність одного виду або організму зменшує харчові ресурси, скорочує територію розселення іншого. Наприклад, пригнічення рослин нижнього ярусу в лісі, конкуренція різних видів гризунів, що живуть на одному полі, лузі, хижаків одного лісу і т. д. У результаті слабший конкурент гине або витісняється сильнішим.
Хижацтво — така взаємодія особин, при якій одна з них (хижак) негативно впливає на іншу (жертву). Хижаки, живлячись, знищують свою жертву. Відношення хижака і жертви складалися у процесі еволюції. Хижаки виступають як природні регулятори чисельності популяції жертви. Збільшення

1. Батлук В.А. Основи екології й охорона навколишнього природного середовища. – Львів, 2001 – 333 с.
2. Ваксман З. Антагонизм (в биологии), Антагонизм микробов и антибиотические вещества, пер. с англ., М., 1947;
3. Заморока А.М. Курс лекцій з екології тварин (рукопис). — Івано-Франківськ, 2007. — 60 с.;
4. Коробкин В.И., Передельский П.В. Основы экологии. – Ростов, 2003. – 320с.
5. Красильников Н. Антагонизм (в биологии), Антагонизм микробов и антибиотические вещества, М., 1958.
6. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: видавництво "Світ", 2001. – 499 с.;
7. Новиков Ю.В. Экология, окружающая среда и человек. – М., 2002. – 560 с.
8. Одум Ю. Экология: В 2 т. – М., 1986. – Т. 1-2.
9. Основи загальної екології: Підручник / Г.О.Білявський, М.М.Падун, Р.С.Фурдуй. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.