Процеси життєдіяльності людини на Землі безпосередньо пов’язані з забрудненням навколишнього середовища, накопиченням сміття та відходів.
Проте, склад цих відходів якісно змінювався впродовж розвитку людства і залежав від умов життя, господарювання, надалі – ступеня розвитку цивілізації.
На початкових етапах, в період ведення натуральних господарств, утилізація сміття і відходів була полегшена завдяки всмоктуючій здатності навколишнього середовища: землі і води. Овочеві очищення згодовувались домашнім тваринам, продуктові та біологічні відходи використовувались у вигляді гною як добриво ґрунту для наступних врожаїв. Предмети побуту: дерев’яні, шкіряні, з натуральних тканин могли спалюватись, врешті, закопані в землю, вони з часом перегнивали.
З розвитком культури та ремесел, а згодом промисловості, з’являлось все більше виробів, які вже не піддавались простим методам утилізації.
Сміття нині є скрізь, і сміття є різне. Ядерні відпрацьовані реактори і дешеві апельсини, застарілі механізми і невикористана отрута, порожні склянки і невикористаний хліб, папір і метал, книги й автомобілі тощо. Все, що створює людина, і все з чого вона це створює, опиняється, зрештою, на звалищах. Саме звалища, смітники — чи не найпомітніший, найпоказовіший атрибут нинішньої

Вирішення проблем утилізації, знешкодження та поховання відходів є важливою ланкою в системі заходів з покращення екологічного стану в Україні, оскільки щорічне утворення промислових відходів становить близько 700 млн. т, з яких близько 100 –130 млн. т небезпечні. Відсутність централізованих пунктів зберігання, утилізації, знешкодження та поховання небезпечних відходів сприяє накопиченню їх на територіях, що призводить до забруднення навколишнього середовища, в першу чергу ґрунтів, поверхневих та підземних вод.
Сьогодні в деяких регіонах країни перевищення ГДК по цілому ряду речовин сягає десятків разів.
Залежно від класу небезпеки відходи, які утворюються в технологічному циклі виробництва, мають розміщуватися в тарі: в металевих контейнерах – перший клас небезпеки; в поліетиленових мішках – другий клас небезпеки; в паперових мішках – третій клас небезпеки. Відходи четвертого класу небезпеки збираються на майданчику у конусоподібні куби, звідки перезавантажуються в транспорт і доставляються на місце їх утилізації чи поховання.
Технології утилізації, знешкодження та поховання небезпечних

1. Басманов Є.І. Основи екології: Конспект лекцій.
2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології: Підручник. – К.: Либідь, 2004. –217-220с.
3. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екологічних знань. – К. 2000. – 336-338с.
4. Бобович Б.Б., Девяткин В.В. Переработка отходов производства и потребления: Справочное издание / Под ред. Док. Техн. Наук, проф. Б.Б.Бобовича. – М.: Интармет Инжиниринг, 2000. – 296 с.
5. Волинь. Електронне видання № 449 четверг, 2 лютого 2006р.
6. Горелов А.А. Экология: Учебное пособие. – М: Центр, 2000. – 240 с.
7. Григорьев А.А. Города и окружающая среда. Космические исследования. – М.: Мысль, 1982.Злобін Ю.А. Основи екології. К.: – Видавництво «Лібра», ТОВ, 1998, 204-207с.
8. Дьякова О.М., Михалюк Н.С. Проблемы утилизации отходов производства и потребления в промышленно развитом районе / 3-й Международный конгресс по управлению отходами ВэйстТэк –

Оцінка відмінно