Кримінальний і Цивільний кодекси України, ряд законів в сфері охорони здоров'я, «посилені» діяльністю засобів масової інформації, суспільних організацій, страхових компаній, призвели до зростання правової інформованості населення. Кількість позовів по так званим «лікарським справам» постійно зростає. Одне з перших місць посідають позови по акушерству та гінекології. Пояснюється це стрімким упровадженням у світову медичну практику сучасних технологій лікування та діагностики, з одного боку, і значним відставанням технічного оснащення українських лікувальних закладів, недостатньою підготовкою спеціалістів, з іншого. Іншими словами - конфліктом між вимогами часу і реальними можливостями вітчизняної медицини в сфері акушерства та гінекології.
На жаль, на сьогоднішній день, лікарі не можуть похвалитися

Отже, з метою реального здійснення прав людини, у тому числі і права на охорону здоров'я, потрібно на національному рівні створити відповідну законодавчу базу, хоча прийняття одних лише законів не можна розцінювати як достатній захід. Для того, щоб гарантувати в Україні право на охорону здоров'я, кожній людині і громадянину треба, поряд із створенням належної нормативно-правової бази у сфері охорони здоров'я, вжити заходів в адміністративній, судовій, політичній, економічній, соціальній, освітній та інших сферах державного та суспільного життя. Адже, як зазначає Н. Болотіна [1, с.118], в Україні стару систему охорони здоров'я майже зруйновано, а для нової не створено ні законодавчої, ні фінансової бази.
Наукове завдання, розв’язанню якого присвячене дане дослідження, полягає у здійсненні комплексного теоретико-правового аналізу права людини на охорону здоров’я і формулюванні на цій основі пропозицій щодо

1. Болотіна Н. Медичне право у системі права в Україні // Право України. - 1999. - № 7. С.116-120
2. Болотіна Н.Б. Медична допомога: Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія. –Т.3. – С.607.
3. Ермолаева О.Н. Нематериальные блага и их защита: Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. – Саратов, 1998. – С.31.
4. Косолапова Н.В. Констиционное обеспечение права граждан на медицинскую помощь: Дис. ... канд. юрид. наук. – Саратов, 2000
5. Красавчикова Л.О. Понятие и система личных, не связанных с имущественными прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук. – Екатеринбург, 1994. – С.143.
6. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан (понятие, осуществление и защита): Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук. –М., 1997. – С.133.
7. Рєзнікова В.В. Право людини на інформацію про стан здоров'я // Право України. - 2004. - № 9. - С. 36-39.
8. Тихомиров А.В. Медицинское право: Практическое пособие. – М.: Статут, 1998. – С.11.
9. Хижняк М.І., Нагорна А.М. здоров’я людини та екології. –К.: здоров’я, 1995. – С.10-11.