Соціально-політичні ідеї відбивають реальні процеси людського життя, а тому джерел їхнього виникнення й розвитку, причин розквіту та занепаду треба шукати не в самих цих ідеях, а в матеріальних умовах життя, у характері соціально-політичних процесів на кожному етапі суспільного розвитку.
Перші спроби пояснити суспільні порядки бачимо ще за часів розкладу общинного устрою та виникнення класового суспільства. У міфах стародавніх єгиптян та індусів, вавилонян та китайців, персів та євреїв знайшли відображення намагання зрозуміти основи суспільного життя, природу влади. У цих міфах обґрунтовувалися ідеї божественного походження відносин між людьми, вічність та незмінність соціального устрою.
Проте в них відчувається й тривога, породжена розпадом общинних зв'язків, розколом суспільства на багатих та бідних, конфліктами між різними групами людей. Ще в III-II тисячоліттях до н. є. мислення людей цілковито

Політичні вчення цієї епохи постійно змінювались. Сильний вплив на них справляли християнська релігія і римо-католицька церква, яка практично неподільно панувала в той час у сфері духовного життя.
У центрі ідейно-політичних зіткнень цього періоду була запекла боротьба між римо-католицькою церквою, папством, з одного боку, і світськими феодалами, монархами, з другого, за вплив у суспільстві. Відповідно, однією з центральних проблем політичної думки стало питання про те, яка влада - духовна (церква) чи світська (держава) повинна мати пріоритет у суспільстві.
Вершини своєї могутності і впливу римо-католицька церква досягли у XIII ст. Тоді завершилось створення системи схоластики - релігійної філософії католицизму, спрямованої на виправдання постулатів віри формально-логічними засобами.
Політична думка має епістимологічний, онтологічний та аксіологічний аспекти.
Політико-правова думка Античності дала нам перші приклади теоретичних моделей ідеального суспільства (Платон, Арістотель).
Політико-правова думка Стародавнього Риму сформувала розуміння

1. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. - М., "Логос", 1997.
2. Енциклопедичний політологічний словник. - К., Вища школа, 1997.
3. Зеркин Д.П. Основи политологии. - Р-на/Д, "Феникс" 1996.
4. Макарічев А.С. Постмодернизм и западная политическая наука. // Социально-политический журнал, 1996, №3.
5. Мальцев В.А. Основы политологии. М., ИТРК РСПП,1997.
6. Мельник В.А. Политология. - Мин., Вышейшая школа, 1996.
7. Основи політології. Навч. посіб./ За ред. Ф.М. Кирилюка - К., 1995.
8. Основи політології: Навч. посібник. – К., Либідь, 1995, с. 25-37.
9. Піча В. М., Хома Н. М. Політологія: Конспект лекцій: Навч. посібник. – 3-е вид., доп. – Львів: Новий світ – 2000, 2005.
10. Политология. Учебник. / Под ред. М.Н.Марченко, - М., Изд-во МУ, 1997.
11. Політологія, За загальною редакцією І. С. Дзюбка, К. М. Левківського, 2 видання, Київ, 2001.
12. Політологія. / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. - К.: Видавничий центр "Академия", 1998.
13. Політологія. Підручник За заг. ред. проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків, 2001. – С. 27-37.
14. Політологія./За ред. О. І. Семкіна. – Львів: Світ, 1994, с. 46-74.
15. Політологія: Курс лекцій: Навч. посібник. /І. С. Жабко та ін. – К.: Вища школа, 1993, с. 26-27.
16. Фавр П. Политическая наука во Франции. // Полис, 1996, №6.
17. Швидак О.М. Політологія. Практикум. Навч. посібник. К.: НМЦВО, 2001.
18. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. К., 2002.