Дипломатична діяльність як один із видів державної служби здійснюється конкретними посадовими особами та державними органами, покликаними керуватися нормами міжнародного права. Звичайно, поняття «дипломатія» є вужчим порівняно з поняттям «зовнішні зносини».
В усіх державах із республіканською формою правління найважливішим державним органом як у галузі внутрішньої, так і в галузі зовнішньої політики та зовнішніх зносин є вищі законодавчі органи влади. У наш час, як і раніше, головними функціями парламентів у галузі зовнішніх зносин є вирішення питань війни і миру, територіальних змін, ратифікація

Таким чином, можна зробити висновок, що державні органи зовнішніх зносин, як центральні, так і закордонні, становлять загалом цілісну систему, центром якої є зовнішньополітичне відомство. Ефективність роботи цієї системи залежить від багатьох принципових чинників — економічного рівня розвитку держави, її військової могутності, кадрового потенціалу тощо. Всі

1. Антонович М. М. Міжнародне публічне право. – К., 2003.
2. Антонович М. М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. – К., 2000.
3. Баймуратов. М. О. Міжнародне право. – Харків, 2001.
4. Бруз В. С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів. – К., 1995.
5. Буткевич В. Г. Міжнародне право. – К., 2004.
6. Буткевич В. Г., Лукашук І. І. Норми міжнародного права. – М., 1997.
7. Василенко В. А. Основи теорії міжнародного права. – Київ, 1988.
8. Георгіца А. З. Міжнародне публічне право: В 2 кн. – Чернівці, 1995.
9. Дмитриева Г. К. Мораль і міжнародне право. – М.,1991.
10. Конституція України.
11. Мацько А.С. Міжнародне право. МАУП – 2003 – 213 с.Олексів О.Б., Репецький В.М. Право зовнішніх зносин. Львів: факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004 – 50 с.
12. Тускоз Ж. Міжнародне право. – К., 1998.