На земнiй кулi налiчується понад 220 суверенних і незалежних держав, як великих, так i малих. Рiвень їх економiчного розвитку досить рiзний. Але, незважаючи на це, кожна з них, вирiшуючи свої внутрiшнi, а тим бiльше зовнiшнi проблеми, має економiчнi вiдносини з iншими державами та мiжнародними економiчними органiзацiями. Це зумовлюється значною кiлькiстю чинникiв, серед яких можна виокремити мiжнародний подiл працi, природнi та клiматичнi умови, географiчне положення, доступ до морських шляхiв, наявнiсть трудових ресурсiв тощо. Серед держав світу вже склався сталий мiжнародний подiл працi, насамперед у таких галузях, як машинобудування (лідери — США, Нiмеччина, Францiя), комп’ютерна технiка (США, Японiя, Пiвденна Корея тощо), добування та переробка нафти (держави ОПЕК — Алжир, Венесуела, Габон, Еквадор, Iндонезiя, Iрак, Iран, Катар, Кувейт, Лiвiя, Нiгерiя, Об’єднанi Арабськi Емiрати,

1. Андрейцев В.І. Екологічне право. – К., 1996.
2. Екологія і закон: Екологічне законодавство України: У двох кн. – К., 1997.
3. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика. – К., 1996. – С. 312-345.
4. Малишко М.І. Основи екологічного права України. – К., 1999.
5. Марчишин С.М. Екологічний словник-довідник (основні терміни і поняття). – К., 1998. – С. 151-160.
6. Основи соціоекології / За ред. Г.О. Бачинського. – К., 1995. – С. 186-187.
7. Салтовський О.І. Основи соціальної екології: Курс лекцій. – К., 1997. – С. 150-159.
8. Соколовський О., Кардубан В., Бойчук О. Методичні рекомендації по застосуванню нормативних актів з питань охорони навколишнього середовища. – Тернопіль, 2000.
9. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии. – К., 1989.
10. Екологічне право Підручних для студентів виших закладів освіти. - 210 с.