Актуальність теми дослідження. Несприятливі соціальні, економічні, психологічні і інші процеси, пов'язані з розпадом СРСР, становленням незалежних держав, переходом до ринкової економіки і загальним загостренням соціально економічної ситуації ( зумовили різке загострення криміногенної ситуації. У умовах загального стресу, моральної дезорієнтації, величезних матеріальних труднощів і загального посилювання вдач, насильство набуло характеру буденного явища.
Тим часом кількісні і особливо якісні параметри насильницької злочинності, загальне зростання її інтенсивності і тяжкості наслідків, зростання її окремих видів темпами, що помітно випереджають зростання ненасильницьких злочинів, - все це набуло характеру серйозної загрози безпеці суспільства і тому вимагає найпильнішої уваги.
Так, за даними статистики, в 2008 році темпи приросту тяжких і особливо тяжких злочинів перевищили темпи приросту всього масиву зареєстрованої злочинності. Їх питома вага в загальному числі зареєстрованих злочинів збільшилася, а в абсолютних показниках склав 1, 769,6 тисяч злочинів. Особливо помітно посилилися негативні тенденції в динаміці насильницьких злочинів проти особи. У 2008 році в порівнянні з попереднім роком виросла

Стратегія боротьби із злочинністю у світі загалом і в нашій країні зокрема, переходить до системного впливу на неї, тобто втілюються в життя комплексні програми загально-соціальних та кримінально-правових заходів протидії цьому негативному явищу.
Віктимологічну профілактику визначають як систему взаємопов’язаних, організаційно забезпечених державних, громадських та індивідуальних заходів, спрямованих на виявлення і усунення або нейтралізацію чинників, які формують особисту чи масову можливість стати жертвою злочину.
Ідея захисту жертв злочинів від протиправних діянь злочинців та свавілля державних чиновників послідовно втілюється з кінця 40-х років ХХ століття. Б.Мендельсон, Г.Гентіг, Г. Елленбергер у той час започаткували дослідження механізму злочинної поведінки з урахуванням віктимологічних аспектів. Вони сформулювали новий науковий напрям – віктимологію як систему знань про жертву злочину.
Виникненню віктимології сприяло обмеження традиційних моделей профілактики злочинів, спрямованих виключно на нейтралізацію кримінальної активності злочинців. Це спонукало правоохоронні органи використовувати можливості віктимологічної профілактики, головною метою якої є зниження ризику стати жертвою злочину. До цієї діяльності активно залучаються

1. Александров Ю. В., Гель А. П., Семаков Г. С. Кримінологія: Курс лекцій. — К., 2002.
2. Гоголева Л.А., Женунтий В.И., Цыбуленко Т.Д. Вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность: виктимологический аспект. Учебное пособие.- К: КВШ МВС СССР им.Ф.Э.Дзержинского, 1991.- 94 с.
3. Даньшин І. М., Голина В. В., Кальман О. Г. Кримінологія. Особлива частина: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищих закладів освіти / За ред. І. М. Даньшина. — Харків, 1999.
4. Долгова А.И. Криминология: Учеб. М., 1999.
5. Закон України “Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист населення” від 12 грудня 1991 р. (у редакції від 03.03.98).
6. Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними” від 15 лютого 1995 р.
7. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р.
8. Закон України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” від 15 лютого 1995 р. (у редакції від 08.07.99).
9. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 грудня 1992 р.
10. Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні