Правовий статус господарських товариств в агропромисловому комплексі визначається відповідними нормами ЦК і ГК України, а також Законом України «Про господарські товариства».
Згідно зі ст. 79 ГК України господарськими товариствами є підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених ГК України, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб’єкти господарювання (господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України тощо), споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів

Виробників сільськогосподарської продукції, як правило, законодавство називає «підприємствами» і «підприємцями». В умовах ринкової економіки вони можуть бути засновані на будь-якій формі власності і самостійно вибирати організаційно-правову форму (Закони України «Про власність», «Про підприємства в Україні»). При цьому аграрному підприємству (підприємцю) притаманні такі основі риси і принципи діяльності:
- основним предметом їх діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції; усі інші види сільськогосподарської діяльності (в тому числі переробки і реалізації продукції) мають допоміжний характер;
— основним засобом виробництва є, передусім, земля, а також інші природні ресурси.
Виробництво сільскогосподарської продукції (крім тваринництва) має сезонний характер. З урахуванням цих та інших ознак можна дати таке його визначення.
Аграрне підприємство — це суб'єкт аграрних правовідносин, що самостійно володіє і розпоряджається відособленим майном, у комплексі якого основним засобом виробництва є природне тіло — земля, що використовується ним для виробництва сільськогосподарської продукції (предмета його діяльності), а також

1. Аграрне право України Підручних для студентів юридичних спеціальностей виших закладів освіти / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, В. М. Корнієнко та ін.; За ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. - X.: Право, 2003. - 240 с.
2. Аграрное земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. / Под редакцией докт. юрид. наук профессора Погребного А.А. и. канд. юрид. наук доцента Каракаша И.И.— X.: ООО «Одиссей» 2000.— 350 с.
3. Екологічне право (повний академічний курс) / За ред. В.і. Андрейцева. - К. 2001 413 с.
4. Запорожец А. М. Аграрное право. — Харьков: Фирма «Кон-сум» 1997. — 109 с.
5. Малишко М. І. Основи екологічного права України: Навч. посібник. — К.: МАУП 1999. - 146 с.
6. Статівка А. Про аграрне законодавство України і проблеми його удосконалення в сучасних умовах // Підприємництво господарство і право. - 2001. - №7.
7. Сторожев М. Малишко М. Актуальні проблеми аграрного права України // Право України. - 2001. - №4. – С. 130.
8. Чирва Ю. Екологічне право України. Навч. посіб. - К. 2000 168 с.
9. Юридичний довідник керівника сільськогосподарського підприємства /За ред. В.З. Янчука.-К. 2005.
10. Янчук В.З. Аграрне право України. - К.: Юрінком Інтер. 2000 – 681 с.