Актуальність обраної теми викликана розвитком лізингових операцій на Україні й інтеграції вітчизняного лізингу у світову фінансову систему. Ряд головних українських лізингових компаній вдало адаптували в наші умови досвід країн із розвинутими лізинговими відносинами. В західних країнах протягом останніх сорока років склалася висока культура проведення лізингових операцій, що вважаються найбільш складним різновидом банківської діяльності.
Рівень розвиненості лізингових відносин, як правило, є своєрідним показником розвиненості всієї економіки країни. У нас питома вага лізингу в загальному обсязі інвестицій у виробництво складає менше 1,5%, у той час як у країнах, що успішно розвиваються, цей показник досягає 25 - 30% і більше.
Для структурної перебудови народного господарства Україна гостро потребує інвестицій. По розрахунках Міністерства економіки, обсяг інвестицій необхідно потроїти, але інвестиційна активність стримується високими відсотками комерційних банків і несприятливим інвестиційним кліматом на Україні. Сьогодні в промисловості приблизно 57% машин і устаткування

Процес переходу до ринкових відносин зумовив пошук нових шляхів вирішення проблем, пов'язаних з перехідними етапами розвитку економіки.
У зв'язку з появою негативних явищ у національній економіці та масовим неповерненням кредитів, банками була переглянута кредитна політика в результаті чого підвищилися вимоги до її організації та здійснення. Однак це суттєво звузило коло клієнтури і для виходу із нинішньої ситуації з кредитуванням: банки почали застосовувати лізингові схеми, як ті, що мають понижений ступінь ризику.
Структури, що прямо зацікавлені в його поширенні намагаються звернути увагу державних органів на проблеми його впровадження. Так, в 1998 році лізинг набув законодавчого оформлення у вигляді прийняття закону "Про лізинг". Але, на жаль це не зняло багатьох проблем. Потребують термінового вирішення такі питання як:
- відсутність Державної програми розвитку лізингу;
- недосконалість українського законодавства;
- відсутність належної кількості висококваліфікованих спеціалістів, що

1. Внукова Н. “Проблемы формирования среды развития лизинга в Украине”// “Фінанси України”, 11'98.
2. Внукова Н. Новые возможности лизинга в Украине //Укр. деловые новости. — 1996. — № 23.
3. Внукова Н.Н., Ольховиков О.В. Мир лизинга.─ Х.:Основа.─1994.─ 224с. Газман В.Д. Рынок лизинговых услуг. ─ М.: Фонд "Правовая культура", 1999.─ 376 с.
4. Губина И. Лизинг надо узаконить и обеспечить ему государственную поддержку //Україна Вивіпезв. —1996.—№№ 34— 36.— С. 7.
5. Закон України “Про лізинг”.
6. Кабатова Е.В. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная унеификация .─ М.: Наука, 1991.
7. Кабатова Е.В. Лизинг: понятие. правовое регулирование, международная унификация. М. Наука, 1991г., с.96.
8. Капроні Р., Кисіль С., Рязанова Н., Василенко Д. Лізинг в Україні. К.:МФК, 2001. –142 с.
9. Карп М.В. Финансовый лизинг на предприятии. М. Финансы, ЮНИТИ, 1998г., с.38.
10. Коваленко Н., Човнюк Ю. Тенденції розвитку лізингу: світовий досвід і реалії в Україні // Банківська справа. – 2000. – №6. – С. 29-32.
11. Ларіонова Л. Лізинг і ринкові умови в Україні // Фінанси України.-1998.-№ 7.-