З другої половини ХІХ століття, коли стало загальновизнаним, що людина – продукт біологічної еволюції, центральним для всієї антропологічної проблематики стало питання про основну відмінність від високоорганізованих тварин та про наукове пояснення цієї відмінності. Поведінка тварин являє собою одну з форм функціонування їхнього організму – структура організму детермінує потреби тварин та програми їхньої поведінки. Усяка тварина народжується наділеною багатим набором інстинктів. Вони заздалегідь забезпечують її пристосування до певних умов існування. Це обмежує індивідуальний варіант поведінки тварин. Вони генетично пов'язані з видовим генетичним амплуа, і жодна потреба не навчить тварин поводитися інакше. З людиною не так: нікому не вдавалося відшукати амплуа хомо сапієнс. Люди, що належать до різних верств, поводяться по-різному. Місце генетичних

Центральним завданням соціальної філософії з проблеми людини є теоретичне обґрунтування перспектив розвитку її в історії. Яке майбутнє чекає кожного з нас? Що буде з нами найближчим часом і у більш віддаленій перспективі? Як позначиться майбутнє на соціальному, культурному, фізичному та психічному стані особистості? Ось низка питань, що чекають філософського обґрунтування. Є всі підстави для висновку про те, що жодна з філософських концепцій, які існують чи існували в контексті світової історії, не можуть бути визнаними як остаточне обґрунтування цієї складної проблеми. Очевидно, така природа людини, що вона не тільки (й не стільки) живе сьогоденням, скільки готується до життя в майбутньому, переживає майбутнє буття як реальне. Релігія абсолютизувала цей момент і перенесла майбутнє на небо. Ж.-П.Сартр залишив його на землі, але також не уник абсолютизації. Філософія розглядає майбутнє людини як суттєву, але не самовизначальну складову її реального історичного життя. Майбутнє вплетене в історію, воно поряд з нами і разом з тим міститься ще десь там, куди людству належить дійти. Ось чому перспективу філософія людини шукає в історичних закономірностях розвитку людства, у сьогоденному бутті цивілізації. Вона ніби

1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - К., 1996.
2. Гамезо М.В. Домашенко И.А. Атлас психологии. - М., 2001.
3. Гегель Георг. Философия Духа // Энциклопедия философских наук: В 3-х т. - М., 1977. - т.3.
4. Кант Иммануил. Всеобщая естественная история и теория неба. // Соч. в 6-ти т. - М., 1963.-т.1.
5. Причепій Є.М. та інші. Філософія. - К., 2001.
6. Роменець В.А. Психологія творчості. - К., 2001.
7. Сковорода Григорій. Наркісс. Разглагол о том: узнай себе // Повне зібр.