Процеси формування та розвитку міжнародних фінансових ринків, що розпочалися у 50-х роках ХХ ст., створили умови для виникнення різноманітних фінансових інструментів, спектр яких варіюється доволі широко і досі розвивається та поповнюється новими формами. У структурі світового фінансового ринку найбільша частка належить строковим контрактам, предметом яких є первинні фінансові інструменти (грошові та валютні кошти, цінні папери). У країнах з розвиненою економікою операції з похідними фінансовими інструментами широко розповсюджені і активно здійснюються комерційними банками та іншими учасниками ринку як з метою управління ризиками, так і для отримання прибутків спекулятивного характеру.
З переходом до ринкових засад господарювання та посилення інтеграційних процесів фінансовий ринок почав формуватися і в Україні. Одним із його сегментів став валютний

Ефективне функціонування сучасної економічної системи неможливе без створення адекватних механізмів управління фінансовими ризиками, серед яких за впливом на стан суб’єктів господарювання одним з найсуттєвіших є валютний ризик. Події останніх років на міжнародних та національному фінансових ринках засвідчили, що валютні ризики повсякчас зростають. Це зумовлює потребу у формуванні внутрішнього сегменту строкового валютного ринку, предметною основою якого є валютні деривативи.
Для країн з перехідними економіками актуалізуються як проблеми практичного впровадження похідних фінансових інструментів, так і питання ефективного здійснення облікового та аналітичного процесів. За умов ринкового реформування економіки України важливо, щоб методика обліку операцій з валютними деривативами грунтувалась на загальноприйнятих у міжнародній теорії і практиці принципах. Це забезпечується через впровадження національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, котрі в цілому відповідають підходам до обліку валютних операцій, закладених у системі МСБО, хоча мають місце і певні відмінності.
Для організації ефективного обліку та з метою комплексного аналізу валютні деривативи слід класифікувати за сукупністю таких ознак: види операцій, види контрактів, строки виконання, мета укладання, номінал контракту. У теоретичному плані

1. Буренин А. Н. Рынки производных финансовых инструментов. — М.: ИНФРА-М, 1996.
2. Губсъкий Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. — К.: Наук, думка, 1998.
3. Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. —К.: Алер-та, 2003.
4. Загорсъкий В. С. Ринок цінних паперів. — Львів, 1995.
5. Иванов В. М. Финансовый рынок. —К.: МАУП, 1999.
6. Інвестування: Навч.-метод, посіб. / А. А. Пересада та ін. — К.: Вид-во КНЕУ,2001.
7. Калина А. В., Корнеев В. В. Рынок ценных бумаг: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999.
8. Крамаренко Я. Ю. Валютні деривативи: сутність, класифікація, призначення // Економіст. Київ. - 2000.- № 10. - С. 44-47.
8. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. — К.: ВІРА-Р, 1998.
9. МендрупО. Т.,ШевчукІ. А. Ринок цінних паперів: Навч. посіб.—К.:Вид-воКНЕУ, 1998.
10. Мерпгенс А. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. —