Платон (427-347 pp. до н.е.) — перший з античних філософів, чиї пращ збереглися. Учень Сократа, Платон у 397 p. до н.е. заснував у Афінах філософську школу, відому під назвою Академія (тому що вона розташовувалася в парку, присвяченому міфічному героєві Академу). Свої праці він писав у вигляді діалогів — "Учта", Гіппій Більший", Торгій", "Держава" та ін.
Платон свої головні зусилля зосереджує на вирішенні відкритої Сократом проблеми існування загального ("краси" взагалі, "мужності", "добра" тощо). Він не мав сумнівів у існуванні загального реально, а як воно саме існує — нікому ще не відомо. Тому Платон відшукує аргументи, котрі повинні довести

Безперечною заслугою Платона в історії філософії є його вчення про роль понять в процесі пізнання, які є вічними. Речі виникають і зникають, а поняття про них залишаються назавжди. Платон з’ясовував діалектику понять, виходячи з їх протиставлення, суперечливості. Бо пізнати істину можна лише тоді, коли є протилежні думки, що щось існує і одночасно, що це щось – не існує. Платон перебільшував, абсолютизував значення понять, визнавши за ними безпредметне, незалежне існування. Ідеї Платона, його вчення, мали великий вплив на подальший розвиток світової філософії і особливо на

1. Асмус В.Ф. Античная философия. - М.: Высшая школа, 1976.
2. Асмус В.Ф. Платон. - М.: Мысль, 1975.
3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії.– К., 1999.
4. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М.: Мысль, 1998.
5. Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Філософія – К., 1997.
6. Кондзьолка В. Історія середньовічної філософії. – Львів, 2001 р.
7. Лосев А.Ф., Тахо-Годи А.А. Платон. Аристотель..- М: Молодая гвардия, 2000.
8. Нерсесянц В.С. Платон. – М.: Мысль, 1984
9. Петрушенко В.Л. Філософія. – Львів,2001.