У вивченні соціальних явищ і процесів соціологія ґрунтується на принципах історизму. Це означає, що, по-перше, усі соціальні явища і процеси розглядаються як системи, що володіють визначеною внутрішньою структурою; по-друге, вивчається процес їхнього функціонування і розвитку ; по-третє, виявляються специфічні зміни і закономірності переходу їх з одного якісного стану в інше. Найбільш загальною і складною соціальною системою є суспільство, а її елементами -люди, соціальна діяльність яких обумовлюється визначеним соціальним статусом, що вони займають, соціальними функціями (ролями), що вони виконують, соціальними нормами і цінностями, прийнятими в даній системі, а також індивідуальними якостями (соціальні якості особистості, мотиви, ціннісні орієнтації, інтереси і т.д.).
Соціальна система може бути представлена в трьох аспектах. Перший аспект - як безліч індивідів, в основі взаємодії яких лежать ті чи інші загальні обставини (місто, село, трудовий колектив і т.д ); другий - як ієрархія соціальних позицій (статусів), що займають особистості, включені в діяльність даної системи, і

Високий ступінь єдності людей у соціальних общностях, їхня згуртованість (колективність), схожість їхніх позицій об'єктивно сприяє зниженню числа правопорушень. Коли ступінь єдності (інтегрованність) соціальної спільності (класу, суспільства) досить висока, то падає кількість відхилень у поводженні членів цієї спільності. Навпаки, ріст числа відхилень у поводженні - показник розпаду її интегрированности. У деяких випадках неефективність впливу, наприклад, на підлітка з боку найближчої соціальної спільності (родини), недостатність його соціалізації (у змісті включення в систему цінностей і норм поводження, характерних для суспільства в цілому) можуть привести до посилення впливу на нього стихійно складаються угруповань, де існують протиправні погляди і представлення і діють антисоціальні норми поводження. Сюди можна віднести деякі групи підлітків з антисоціальним поводженням, воров-рецедивистов, алкоголіків і т.д. Вплив таких соціальних общностей часто буває прямо зв'язано з низьким соціально-

1. Вебер Макс. Протестантська етика і дух капіталізму. Київ. Основи., 1994.
2. Скиба В.Й. та ін. Історія політичних вчень. Київ., 1996.
3. Вебер Макс. Избранное. Образ общества. М., 1990.
4. Вебер Макс. Исследования по методологии науки. М., 1980.
5. Корф Г. Критика теорий культурьі Вебера Макса й Герберта Маркузе. М., 1975.
6. Гайденко П.П. Давидов. История й рациональность. М., 1994.
7. Ожиганов З.Н. Политическая теория Макса Вебера. М., 1986.
8. Макаренко В.П. Вера, власть й бюрократия: критика социологии Макса Вебера. М., 1988.
9. Вебер Макс. Работьі Макса Вебера по социологии, религии й культуре. М., 1991.
10. Гайденко П.П. та ін. История социологии в Западной Европе й США. М., 1993.
11. Патрушев. Расколдованьїй мир Макса Вебера. 1992.
12. Раймон Арон. Зтапьі развития социологической мьісли. М., 1993. ІЗ.Полис. 1994 №2. Социс. 1994 №2; №8\\9. 1996 №1.
13. Новая й Новейшая история. 1993 №1;
14. Ргапк Рагкііп. Мах УУеЬег. Ме\\л/ Уогк, "ЕІІіз Ноплюоа Іітітеа" 1982.
15. Вища освіта в Україні: навчальний посібник. За ред. В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327с.
16. Образование как фактор социальной дифференциации и мобильности («круглый стол») // Социс, 2003. – № 5.
17. Радаев В.В., Шкаратан О.И. Социальная стратификация. – М., 1996.
18. Поппер К. Открытое общество и его враги. т. I. Чары Платона. М., 1992. Аристотель. Политика. СПб. 1994.
19. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т.20. М.,1961. С.293.
20. Левада Ю.А. Некоторые проблемы системного анализа общества в научном наследии К.Маркса // Маркс и социология. Информационный бюллетень ССА. N 3. М., 1968. С.78-79.
21. Сорокин П. Система социологии. Т.II.Социальная аналитика. 2-е изд. М.,1993. С.371-372.
22. Хинкл Р.Ч. мл., Босков А. Социальная стратификация в перспективе. Современная социологическая теория в ее преемственности и изменении // Под редакцией Г.Беккера и А.Боскова. М., 1961. С.436.
23. Сборник"Структурнофункциональный анализ в современной социологии".