Характер – це сукупність стійких індивідуальних особливостей особи, що складається і виявляється в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.
Число рис вдачі, зафіксованих людським досвідом і що знайшли позначення в мові надзвичайно велике. Коли кількісна вираженість тієї або іншої риси вдачі досягає граничних величин і опиняється біля крайньої межі норми, виникає так звана акцентуація характеру.
Акцентуація характеру – це крайні варіанти норми як результат посилення його окремих рис.
Люди розрізняються між собою не тільки акцентуйованими рисами. Навіть не виявляючи рис, що виділяють особу на тлі середнього рівня, люди все ж таки несхожі між собою. Маються на увазі ті особливості, які додають людині як такому його індивідуальні риси.
Відмінність людей по індивідуальних рисах заздрості не тільки від природжених якостей, але і від різниці в розвитку, від того, в якій сім'ї виріс, в

Теоретичною основою опитувальника є концепція «акцентруйованих осіб» До. Леонгарда. Відповідно до цієї концепції всі риси особи можуть бути розділені на основних і додаткових. Основні риси - стрижень особи, вони визначають її розвиток, процеси адаптації, психічне здоров'я. При значній вираженості основні риси характеризують особу в цілому. У разі дії несприятливих чинників вони можуть набувати патологічного характеру, руйнуючи структуру особи. Особи, у яких основні риси яскраво виражені, названі К. Леонгардом акцентруйованими. Акцентруйовані особи не слід розглядати як патологічні. Це випадок «загострення» визначених, властивих кожній людині, особливостей. По До. Леонгарду, у акцентруйованих особах потенційно закладені як можливості соціально позитивних досягнень, так і соціально негативний заряд.
К. Леонгардом виділені 10 типів акцентруйованих осіб, які достатньо довільно розділені на дві групи: акцентуація характеру (демонстративний, педантичний, такий, що застряє, збудливий) і акцентуації темпераменту (гіпертимічний, дистимічний, тривожно-боязливий, циклотимічний, афектно-

1. Акцентуированные личности. Леонгард К. /Вища Школа, 1981 г.
2. Анализ результатов работы с опросником Леонгарда-Шмишека. Квасюк В.И. // Соционика, ментология и психология личности. – 2001. – № 1, с.
3. Леонгард К. Акцентуированные личности / Перевод с немецко¬го. - Ростов-на-Дону, 1997.
4. Практикум по возрастной психологии. Головей Л.А., Рыбалко Е.Ф. / Речь, 2006 г.
5. Практическая психология. Методики и тесты / Под ред. Д.Я. Райгородского. - Самара, 1998.
6. Психологические типы. Юнг (JUNG) Карл Густав
7. Рабочая книга практического психолога. Пособие для специали¬стов, работающих с персоналом / Под ред. А.А. Бодалева, А.А. Дергача, Л.Г. Лаптева. - М., 2002.
8. Тест Розенцвейга (детский и взрослый варианты): Учебно-методическое пособие. Дерманова И.Б. / 2002 г. — 62 c.