Підприємство — це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища (його також називають загальним оточенням, середовищем непрямого впливу або сукупністю неконтрольованих факторів).
Так, Дж.Белл доводить, що «зовнішнє середовище організації містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові організації та джерела трудових ресурсів, релевантні (тобто значущі) відносно до операцій організації». Однак такий підхід не розрізняє різ-них шарів зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище, або середовище непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього оточення.
Ф.Котлер вважає, що зовнішнє середовище (макросередовище) складається з шести основних факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних

Кожну складову зовнішнього середовища можна аналізувати різними способами: побудова сценаріїв і економіко-математичних моделей для виявлення взаємовпливу факторів тощо. Найпоширенішою є таблична форма, що використовується для концентрації інформації, дібраної з періодичних видань, отриманої в ході співбесід, конференцій, із письмових довідок екс-пертів тощо
Оскільки організації являють собою створені людьми системи, то внутрішні перемінні, в основному, є продуктом управлінських рішень. При цьому буде вважатися помилковим, що усі внутрішні перемінні повною мірою цілком контрольовані і керовані. Згадаємо хоча б Хоторнський експеримент, проблеми страйків, непокора, конфлікти в колективі, монотонність і втома, викликані конвеєрним виробництвом і т.п.
Основні перемінні в самій організації, що вимагають особливої уваги керівництва, — це мета, технологія, структура, функціональні зони, завдання і ресурси, поєднання й ефективність використання яких може привести до різних результатів.
Усі ці перемінні найтіснішим чином взаємозалежні і можуть давати різний синергетичний ефект. Більше того, технологія, будучи одним з ресурсів, найважливішим фактором виробництва, тут виділена окремо. Це диктується головним чином тією обставиною, що технологія (особливо в сфері матеріального виробництва) є важливою

1. Бирман Л.А. Управленские решения: Учеб. Пособие. – М.: Дело, 2004. – 204 с.
2. Василенко В.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навчальний посібник – К.: ЦУЛ, 2003. – 420 с.
3. Гірняк О.М. Лазановський П.П. Менеджмент. Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Л. 2004. – 352 с.
4. Друкер П. Керування, націлене на результати. – М.: Технологічна школа бізнесу, 1992.
5. Кунц Г., О’доннел С. Керування системою і ситуаційний аналіз управлінських функцій. – М.: Прогрес, 1981.
6. Немцов В.Д., Довгань Л.Э. Стратегічний менеджмент. Навчальний посібник. – К.: ТОВ “УВНК “Екс об”, 2004.
7. Панфілов А.С. Системний підхід в організації керування підприємством. – М.: Знання, 1989.