1. Криміналістична ідентифікація
Розвиток процесуальної думки наприкінці 19 століття та потреби практики створили умови для відгалуження від фундаментальних правових галузей знань багатьох спеціальних, які мали спочатку прикладний характер. Це були судова медицина, криміналістика, судова психологія та інші.
Уперше про криміналістику як систему спеціальних знань згадав Г.Гросс у своїй роботі «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики» (1892р.). Г.Гросс предмет криміналістики визначив так: «Криміналістика по своїй суті починається там.., «де встановлюють».., яким саме способом учиняються злочини? Як досліджувати ці способи і розкривати їх, які були мотиви що спричинили до злочину, яка була мета - про все це нам не говорить ні карне право, ні процес. Все це складає предмет криміналістики».
О.М.Васильєв більш лаконічно визначив її предмет - “Криміналістика - це наука про технічні засоби і тактичні прийоми та методи, що використовуються для виконання передбачених кримінально-процесуальним законом дій по виявленню, збиранню, фіксації та дослідженню доказів з метою розкриття і попередження злочинів.
В.Я.Колдін дав таке визначення предмета криміналістики: “Криміналістика - це наука, котра досліджує закономірності злочинної поведінки, механізм її відтворення в джерелах інформації, особливості діяльності при розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів та розробляє на цій основі засоби і методи вказаної діяльності з метою забезпечення належного використання процесуально-матеріальних правових норм”.[5]

Вирішення проблем належної кримінально-правової охорони є дуже важливими для суспільства та держави. Кримінальні злочини належать до загальнонебезпечних діянь, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, власності, довкіллю, нормальній діяльності підприємств, установ та організацій.
Науково-практичний інтерес до цих проблем обумовлюється метою більш поглибленого дослідження законодавчої бази, кількісно-якісних характеристик цих злочинів, вивчення їх зв'язку з соціальним середовищем, економічними, соціальними, соціально-психологічними, етнічними, культурними та іншими чинниками.

Список використаних джерел
1. Александров Ю.В. Антипов В.І. Володько М.В. та ін. Кримінальне право України. Підручник для студентів юридичних навчальних закладів. - К.: Правові джерела 2004. – 411c.
2. Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я Кримінальне право України: в 2-х т. - К.: Юрінком Інтер 2005. - 368c.
3. Бажанова М.І. Кримінальне право України. - К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368с.
4. Бахін В. П., Гора І. В., Цимбал П. В. Криміналістика: Курс лекцій. - Ірпінь, 2002. - 356с.
5. Бычкова С.Ф. Становление и тенденции развития науки о судебной экспертизе. - Алма-Ата, 1994. – 78с.
6. Біленчук П. Д., Гель А. П., Салтевський М. В., Семаков Г. С. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001. - 216с.
7. Біленчук П.Д., Гель А.П., Салтевський М.В., Семаков Г.С. Криміналістика (криміналістична техніка). - К.: МАУП, 2001. - Режим доступу: http://in1.com.ua/book/10776/
8. Клименко В.А. Кримінальне право України. - К: Юридична думка, 2004. – 655с.
9. Маркусь В.О. Криміналістика. Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2007. - 558с.
10. Прутко М.С. Основи кримінального права України. - Х.: Юридична література 2004. – 381с.
11. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. - X.: КонCУM, Основа, 1999. - 416с.
12. Хань Г.А. Теоретичні засади планування та організації розслідування злочинів: дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Донецький юридичний ін-т Луганського держ. ун-ту внутрішніх справ. - Донецьк, 2007. - 221с.
13. Шепітько В.Ю. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. - Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. - К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. - 684с.
14. Шепітько В. Розвиток наукових уявлень про криміналістичну тактику // Вісник Академії правових наук України: Право. - 2003. - № 2-3 (33-34). - 739с.