Складна економічна ситуація склалася в Україні до кінця 90-х років ХХ століття, підштовхує до пошуку нових шляхів вирішення цієї проблеми. Перехід України від командно-адміністративної системи до ринкової економіки, поставив на порядок денний важливе питання про вибір шляху економічного розвитку. До недавнього часу Західна модель економічного зростання була пануючою і пріоритетною при виборі шляху економічного розвитку. Перенесена на український грунт вона не дала бажаних результатів. Більш того, викликала ряд негативних наслідків і кризових явищ, таких як падіння продуктивності і рівня життя населення. Ситуація, що склалася, підштовхнула українських економістів до пошуку шляхів створення системи економічного розвитку, що вдає із себе синтез традиційних, національних особливостей і зарубіжного досвіду розвитку економіки.
В зв'язку з цим корисно звернутися до досвіду країн що стоять на вищому ступені економічного розвитку. Однією з таких країн є Японія. Вивчення досвіду японської економіки, що пройшла шлях від післявоєнної розрухи до розвиненого капіталістичного суспільства, представляє не тільки науковий інтерес, але і до певної міри може допомогти в пошуку шляхів виходу з складної ситуації Росії, що склалася в економіці.
Після Другої Світової війни з якої Японія вийшла як сторона, що програла

Японська система управління є одній з причин, які зробили можливим бурхливий розвиток японської економіки в другій половині 20 століть. Остаточне своє оформлення ця система отримала в період з 40-х по 60-і роки ХХ століття, період, коли японська економіка знаходилася в пошуку шляхів для свого розвитку.
«Управління японський» або «японська модель управління» може бути охарактеризована як синтез традиційних японських этнокультурных рис і імпортованих методів управління. Знаходячись під окупаційним режимом США в період після Другої Світової війни японська економіка постаралася увібрати в себе найбільш раціональні ідеї американського менеджменту. Не можна стверджувати, що до Другої Світової війни в Японії не було своєї системи управління. У основі цієї системи лежали традиційні елементи культури і психології японців. В процесі запозичення зарубіжних ідей менеджменту, традиційні риси не відішли на другий план, а органічно злилися з ними, що привело до появи системи управління тієї, що отримала назву «Японська модель управління».
«Довічний найм», «групове ухвалення рішень», «контроль якості» і так

1. Агафонов. С. Японская модель больше не нравиться японцам // Известия. 1993. 20 ноября.
2. Вахрушев В. Принципы Японского управления //Эти невероятные японцы. М.: Прогресс, 1992. 32 с.
3. Веснин В.Р. Менеджмент для всех. М.: Знание, 1994. 173 с.
4. Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный менеджер. М.: Дело, 1995. 270 с.
5. Герчикова И.Н. Менеджмент. М.: Изд-во "Юнити", 1994. 215 с.
6. Дойч И. Американский менеджмент на пороге 21 века. М.: Наука, 1996. 269 с
7. Жданов С. Экономические модели и методы в управлении. М.: Дис, 1998. 176 с.
8. Журавлёв П. Мировой опыт в управлении персоналом. М.: Прогресс, 1998. 232 с.
9. Искусство менеджмента. М.: Финпресс, 272 с.