Останнім часом у фаховій літературі все частіше зустрічається думка про виникнення конфлікту між технократичним підходом до організації управління безпосередніми виконавцями як "людським ресурсом" з тим, що нові вимоги до науково-технічного розвитку господарчої діяльності потребують використання індивідуальних якостей кожного окремого виконавця, тобто має місце прояв загального конфлікту у природі організації праці у суспільному виробництві. Цю ж думку підтверджують вислови керівників таких світових гігантів виробництва, як "ІБМ", "Соні", "Сименс", про те, що люди стають "найбільш коштовним ресурсом фірми та головним джерелом продуктивності". Отже, логічним є висновок про те, що людина є головною продуктивною силою суспільства [6, 7]. Це знаходить безпосереднє втілення в практичному посиленні уваги менеджменту до активізації людського фактора у вигляді використання як фізичного, так і психічно-емоційного потенціалу

Для вираження нового погляду на роль людини у виробництві в економічній літературі усе частіше стали використовуватися терміни "людський фактор" і "трудовий потенціал". При цьому зазвичай передбачається, що поняття людський фактор фіксує увагу на активній ролі людини в економіці. Це найбільшою мірою відповідає новій соціальній ситуації, що характеризується недостатньо ефективним використанням живої праці.
У поняття "людський фактор" вкладається більш широкий і глибинний зміст ніж у поняття "робоча сила" і "трудові ресурси". Такі вчені як Р. Лайкерт та М. Мескон відзначали, що людський капітал є навіть більш коштовним ніж матеріальний і зробили висновок, що людські ресурси мають особливе значення для розвитку суспільства в цілому і кожної фірми

1. Адлер Ю.П. Восемь принципов, которые меняют мир // Стандарты и качество. – 2001 – № 5/6. – С. 49-61.
2. Бейлстрекси Д. Управление переменами. Человеческий фактор // Европейское качество. – 2004. – № 3.
3. Брайян Трейси. 21 способ сделать карьеру/ Пер.с англ. Е.А. Самсонов. - Мн.: ООО ''Попудри'', 2002.- 112с.-(Серия ''Успех'').115
4. Бутнік-Сіверський О.. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект // – Інтелектуальний капітал, 2002. №1.
5. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління підприємством. Навчальний посібник. - Вид. 2-е, виправл. і доп. За ред..Василенка В.О.-К.:Центр навчальної літератури, 2004.-400с.
6. Венедиктова В.И.. Деловая репутация.(Личность, культура, этика, имидж делового человека).-М.:Институт новой экономики,1996.-208с.
7. Віткін Л., Хімічева Г. Інтеграція систем управління за окремими напрямами діяльності // Стандартизація. Сертифікація. Якість. – 2005. – №1. – с. 53-58.