На початку - невелика цитата, почерпнута з одного листа Тараса Шевченка із заслання до своїх побратимів:
"До вас слово, о братія моя українськая возлюбленная. Велика туга осіла мою душу. Чую, а іноді читаю: ляхи, серби, болгаре, чорногори, москалі - всі друкують, а в нас анітелень, неначе всім заціпило" [4].
У цих зболених словах великого Кобзаря йдеться про долю українського друкованого слова в умовах існування України у складі Російської імперії. Але коли уважно проаналізувати той стан, в якому ось уже кілька років підряд перебуває українське національне книговидання, і коли порівняти його у контексті розвитку сучасної світової книговидавничої практики, можна дійти висновку про існування тут невтішної паралелі.
Організаційний аспект. Завершення епохи монополії держави в розвитку видавничої справи.
До здобуття Україною незалежності в 1991 році існувало 25 державних видавництв. За останні десять років більшість із них залишається в підпорядкуванні державних органів.
У цілому обсяг продукції державних видавництв має тенденцію до скорочення. Так, за даними Книжкової палати, частка державного сектору вітчизняного книговидання у 1997 році складала: за кількістю назв - 46,6, за накладами - 59,4 відсотка.
Формування потужного блоку видавництв різних форм власності.
Усього в Україні на початок нового тисячоліття їх налічувалося понад 1500 (проти 705 у 1996 році). Однак переважна їх більшість - малопродуктивні (випускають від однієї до кількох назв на рік). В останні роки помітна тенденція до збільшення кількості видавництв, які протягом року не надрукували жодної книжки (у 1997 - 788 проти 252 у 1996 році).
Продовження неоднозначних процесів структуризації за тематичними і типологічними ознаками у групі видавництв різної форми власності.

У значній більшості країн світу видавнича діяльність входить до першої десятки галузей, які є основними донорами державного бюджету. Тому перебуває у привілейованому податковому та митно-тарифному полі. В державах, особливо тих, де існує загроза засмічення культури корінної нації елементами чужої культури держава проводить протекціоністську політику стосовно друкованого слова державною мовою. Тому першим кроком в процесі розвитку книговидавничої справи в Україні має бути державна підтримка книговидання шляхом виділення коштів з державного бюджету на видання україномовної літератури. В свою чергу це буде сприяти поповненню новою україномовною літературою фондів бібліотек, а отже – розвитку соціально-культурної сфери.
Для вирішення проблеми задоволення потреб ринку друкованої продукції, на якому сьогодні недостатньо представлені місцеві наукові, освітні та дитячі видання необхідні великі і довгострокові інвестиції. Крім того, на сучасному етапі для успішного розвитку ккниговидавничої сфери в Україні органи державної влади мають: – підтримувати і стимулювати (з боку доброчинних фондів, спонсорів, рекламодавців) заходи, спрямовані на інформаційну підтримку українського книгарства; – організувати роботу щодо внесення поправок до Законів України, ухвалення яких реально може вплинути на поліпшення стану українського книгарства. Видавнича справа в Україні варта того, щоб отримати широкий простір для технологічного та ідейного маневру, формувати порядок денний у культурному процесі та суспільному житті. Досягнення світової науки та літератури мають доходити до українського читача через українську книгу – це запорука мобільного міжкультурного обміну та ідейного оновлення української культури. Жива і самобутня, модернова і класична українська література гідна якісної, яскравої та конкурентоспроможної презентації у світовому культурному контексті.

1. Закон України «Про видавничу справу» — Закон України №318/97-ВР. - від 5 червня 1997 року.- (ВВР), 1997, N 32. - з змінами, внесеними згідно із Законами N 16, ст.238 N 2707-IV ( 2707-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.429
2. Законодавчі та нормативні документи України у сфері інформаційної, видавничої та бібліотечної справи: Тематична добірка: У 2 ч. Ч. 2. Правове регулювання у сфері видавничої та бібліотечної справи. - К., 2004. - 234с.
3. Законодавство в світі книги: шляхи реалізації в Україні рекомендацій Ради Європи: Матеріали Міжнародної конференції. Київ, 21-22 квітня 2004 р. - К., 2004. - 120с.
4. Про захист національного ринку книговидання: Матеріали слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духовності. - К., 2000. - 115с.
5. Видавнича справа в Україні. 1991-1996: Бібліографічний покажчик. - К., 2006. – 109с.
6. Родик К. Невивчені уроки Ситіна або "гоголізація" триває. - К., 2000. - 174с.
7. Тимошик М. Тенденції сучасного українського книговидання // Вісник Книжкової палати. - 2007. - № 7. – 57с.
8. Тимошик М. Ситуація у видавничо-поліграфічній справі вселяє стриманий оптимізм: післямова до Всеукраїнських зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів // Друкарство. - 2005. - № 4. - 74с.
9. Тимошик М. Її величність - книга. - К., Друкарство. - 1999. - 308с.
10. Тимошик М. Українське друкарство у дзеркалі Харківського Міжнародного фестивалю "Світ книги-2001": набутки, тенденції, проблеми // Друкарство. - 2001. - № 3. – 47с.
11. Тимошик М. Ситуація у видавничій справі вийшла з-під контролю держави: післямова до Всеукраїнських загальних зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів // Друкарство. - 2003. - № 4. – 74с.