Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності правової держави. В сучасних умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні значно зростає роль правової освіти і правового виховання населення, що викликано реформуванням економічних і політичних процесів, соціальних відносин, розширенням комунікативних зв’язків між людьми, зростанням відповідальності особистості за власну долю.
Право громадян на спадкування спрямовано на більш повний захист цивільних прав та інтересів громадян.
Разом з тим діюче цивільне законодавство значно розширило права громадян у здійсненні своїх спадкових прав, як наприклад, право на складання заповіту подружжя, складання секретного заповіту тощо, що в свою чергу потребує роз’яснення та висвітлення серед широкого кола людей.
Варто зосередити увагу на тому, що нині значно змінено цілі інститути спадкового права. Так, інститут спадкування за заповітом доповнено вищезгаданими можливостями складання заповіту подружжям, секретного заповіту та складання заповіту з умовою; збільшено обов’язкову частку у

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 Цивільного кодексу України).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст. 1220 Цивільного кодексу України).
Необхідність розширення кола спадкоємців за законом не викликає сумніву. В більшості цивілізованих країн родичі четвертого ступеня спорідненості закликаються до спадкування як спадкоємці за законом. Держава не повинна стати власником майна громадянина за наявності у нього досить близьких родичів. У той самий час усунення, практично, від спадкування утриманців

1. Конституція України, 28 червня 1996 року.
2. Цивільний кодекс України. Коментар. Харків.: ТОВ “Одіссей”, 2004.
3. Цивільний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
4. Закон України “Про нотаріат” від 02.09.1999 р. № 3425.
5. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV.
6. Наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” від 03.03.2004 р. № 20/5.
7. Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР “Про практику розгляду судами справ про спадкування” від 24 червня 1983 р.
8. Спадкування за законодавством України: Коментар. Судова практика (зб. нормативних актів), - К.: Юрінком Інтер, 2008 р., с – 336.
9. Баранник Н. Спадкове право України в схемах// Мала енциклопедія нотаріуса. – Харків, 2005. – вип.2.
10. Дзера О.В. Цивільне право України. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
11. Курта Н. Оподаткування спадщини// Мала енциклопедія нотаріуса. – Харків, 2004. – вип. 6.
12. Масловець Л.С Наследство в нотариальной деятельности по новому ГК Украини// Мала енциклопедія нотаріуса. – Харків, 2004. – вип.2.
13. Марченко В. Спадковий договір. Особливості застосування нового правочину//