Особливість використання методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчого визначається тим, що взаємодія слідчого із суб’єктом розслідування кримінальних справ являє собою дуже складне організаційно-психологічне явище. Враховуючи умови цієї складності, ефективність вирішення конкретної слідчої задачі залежить від успішного оволодіння слідчим не тільки психологічними знаннями про взаємодію учасників цього процесу, але і від формування навичок використання способів та заходів правомірного психологічного впливу на учасників спілкування при сумісній роботі.
Установлення істини у справі здійснюється на підставі доказів – фактичних даних, одержаних із джерел, вичерпний перелік яких подано в частині 2 ст. 65 КПК України. Одним із найбільш важливих і значущих джерел доказів є зізнання різних суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності: підозрюваних, підсудних, потерпілих, свідків. До того ж ці докази повинні бути отримані законним, правомірним шляхом відповідно до ст. 22 КПК України, яка забороняє одержувати показання шляхом насилля, погроз та інших незаконних заходів. Тому і виникає проблема використання слідчими допустимих методів психологічного впливу для досягнення істини у кримінальній справі.
Правову основу діяльності слідчих становлять Конституція України,

Професійна діяльність слідчого та оперативного працівника має складну психологічну структуру. Зокрема, основні завдання які поставлені в їхній діяльності реалізуються різновидами психологічних діяльностей, до яких відносяться пізнавальна, конструктивна, виховна, комунікативна, організаторська та посвідчувальна діяльність.
Прикладне використання психологічних знань для підвищення ефективності вирішення професійних завдань доцільне в двох основних напрямах. По-перше, це психологічне забезпечення і супроводження конкретних професійних функцій (діяльності). По-друге, професійно-психологічне удосконалення особистості фахівця, формування та розвиток не лише професійно-важливих, але й особистісних диспозицій, які забезпечують готовність і орієнтацію слідчого чи оперативного працівника на якісне виконання діяльності.
Основним організаційно-методичним принципом професійно-психологічної підготовки слідчого чи оперативного працівника має бути формування стану готовності фахівця як сукупності психофізіологічних, психодинамічних, морально-психологічних і соціально-психологічних характеристик, якостей і властивостей, які відповідають особливостям оперативно-службової діяльності і виступають внутрішньою умовою її успішного здійснення. Психологічна готовність як показник (і індикатор)

1. Белкин Р. С. Куpс кpиминалистики. — М.: Юpист, 1997. — Т.3: [Кpиминалистические сpедства, пpиемы и pекомендации]. — 1997. — 478 с.
2. Белкин Р.С. Криминалистика. - М.: Юристъ, 1999. - 266 с.
3. Женунтій В., Біленчук П. Діяльність міліції – чітке регулювання //Право України. – 1991. - № 4. – с.23.
4. Кpиміналістика: Кpиміналістична тактика і методика pозслідування злочинів: Підpуч. для студентів юpид. вузів і фак. / [Коновалова В. О., Матусовський Г. А., Шепітько В. Ю. та ін.]; Hац. юpид. акад. Укpаїни ім. Я. Мудpого. Акад. пpав. наук Укpаїни; За pед. В. Ю. Шепітька. —Х.: Пpаво, 1998. — 375 с.
5. Коновалова В. E., Шепитько В. Ю. Кpиминалистическая тактика: теоpии и тенденции: Учеб. пособие. — Х.: Гpиф, 1997. — 255 с.
6. Коренєв П.М. Сучасні проблеми української криміналістики. - Х.: Консум, 2001. - 173 с.
7. Клименко Н., Янчук О. Наукове забезпечення розслідування злочинів // Право України, 2003, № 1, С. 41—47.
8. Криминалистика / Под общей ред. Образцова В.А. - М.: Юрист,